ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ВИХОВНОЇ РОБОТИ

      у 2020-2021 НАВЧАЛЬНОМУ РОЦІ

Основною метою у вихованні учнів є формування громадянина, патріота, інтелектуально розвиненої, духовно і морально зрілої особистості, готової протистояти ворогам Батьківщини та асоціальним впливам, вправлятися з особистими проблемами, творити себе і оточуючий світ.

У роботі з учнями педагогічні працівники школи спиратимуться на Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України, Національну стратегією розвитку освіти в Україні на період до 2021 року (Указом Президента України від 25 червня 2020 року №344/2017), Методичні рекомендації з питань організації виховної роботи у навчальних закладах та здійснюють виховну діяльність у відповідності до наступних ключових напрямів:

• Виховання патріотизму;

• Громадянське виховання;

• Превентивне виховання;

• ціннісне ставлення до себе;

• ціннісне ставлення до сім'ї, родини, людей;

• ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави;

• ціннісне ставлення до праці;

• ціннісне ставлення до природи;

• ціннісне ставлення до культури і мистецтва.

Серед основних завдань — національно-патріотичне виховання на засадах загальнолюдських, полікультурних, громадянських цінностей, забезпечення фізичного, морально-духовного, культурного розвитку дитини, формування соціально зрілої творчої особистості, громадянина України і світу, підготовка учнів до свідомого вибору сфери життєдіяльності та підвищення відповідальності сім'ї за освіту і виховання дітей.

У зв’язку з визначеним основним завданням протягом 2020-2021 навчального року планується приділяти особливу увагу національному та патріотичному вихованню, тому в план виховної роботи включені заходи щодо реалізації Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді (додаток до наказу Міністерства освіти і науки України від 16.06.2016 р. №641).

2020-2021 pоки – це другий етап реалізації Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді, який передбачає виконання наступних завдань: розроблення програм, навчально-методичних посібників з предметів гуманітарно-соціального спрямування для дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних та вищих навчальних закладів, спрямованих на патріотичне виховання дітей та молоді; підготовку та видання науково-методичних посібників і методичних рекомендацій з організації виховних заходів, роботи клубів, центрів патріотичного виховання, у зв’язку з чим протягом навчального року планується узагальнити передовий педагогічний досвід класних керівників школи з виховної роботи з національно-патріотичного, військово-патріотичного, правовиховного та право освітнього виховання, формування здорового способу життя, екологічного спрямування та формування навичок самоврядування, соціальної активності у процесі практичної громадської діяльності школярів.

Метою проведення заходів з військово-патріотичного виховання є:

- поглиблення  знання  учнів про ключові  події ХХ століття, політичних, громадських, військових, культурних діячів, які були визначними для українського державотворення;

- актуалізація серед учителів та учнів ідеї соборності та суверенності держави - головних передумов розвитку незалежної України;

- формування та розвиток різні види вмінь, навичок, які мають стати фундаментом формування громадянської, історичної та національної свідомості школярів;

- активізація пізнавального інтересу учнів до засадничих державотворчих подій історії України ХХ століття;

- сприяння розвитку всіх видів інтелекту (академічного, практичного, креативного, емоційного й соціального) як умови всебічного розвитку особистості, її самореалізації;

- формування активної громадянської позиції учнів і почуття патріотизму.

Події, які переживає народ України упродовж 2013-2017 років, ще раз засвідчили, що проголошена у 1991 р. державна незалежність потребує постійного захисту, глибокого розуміння та оцінки того, що відбувається навколо нас. Тому на позакласні заходи запрошуються учасники бойових дій на Сході країни, представникиволонтерськихорганізацій, учасники Революції Гідності, члени сімей Героїв Небесної Сотні та полеглих бійців АТО.

Одним із завдань освітнього процесу є духовно-моральна компетентність. Споконвіку люди високо цінували духовно-моральну вихованість. Глибокі соціально-економічні перетворення, що відбуваються в сучасному суспільстві, знецінені моральні ідеали, бездуховність, безвір'я й агресивність, що панують навколо, обумовлюють актуальність проблеми духовно-морального розвитку особистості. Відповідальність за формування системи моральних цінностей покладається на родину, суспільство та на систему освіти на всіх її етапах. Україна потребує підготовки широко освічених, високоморальних людей, що наділені не тільки знаннями, але й духовними рисами. Весь процес навчання повинен бути пронизаний виховними заходами.

Перед школою на сучасному етапі розвитку постає завдання виховати особистість, здатну до життєтворчої діяльності. Така особистість зуміє правильно обрати свій шлях у житті, зважаючи на власні можливості; буде ставити перед собою завдання самовдосконалення й саморозвитку, що стане запорукою успіху в різних сферах діяльності. Сучаснийсвітпред’являєвисоківимоги до діяльності людини, конкурентоспроможною може бути лише по-справжньому компетентна особистість, здатна знаходити правильні рішення у конкретних життєвих ситуаціях.

Знайомлячи дітей з християнською мораллю та чеснотами, потрібно звернути увагу на такі чесноти, які були притаманні українцям: жертовність, поступливість, незлобливість, вміння прощати, скромність, стриманість у словах і поведінці, працелюбність, цнотливість, гостинність, патріотизм, високий естетизм життя, повага до старших, до жінки-матері, правдивість, щирість.

Головними завданнями роботи школи з сім'єю (сімейне виховання) є: пропаганда педагогічних знань з метою підвищення педагогічної грамотності батьків; організація заходів, спрямованих на оволодіння батьками системою умінь, необхідних дня організації діяльності дитини вдома; гуманізація змісту та форм роботи з сім'єю і взаємовідносин «педагоги – батьки». Планується здійснювати цілеспрямовану роботу у двох напрямах: педагогічна просвіта батьків з використанням сучасних форм і методів та активне залучення їх до виховної роботи; підготовка підростаючого покоління до дорослого, сімейного життя.

Важливим в питаннях профілактики дитячої жорстокості та насильства є проведення належного сімейного виховання, відродження сімейних цінностей, підвищення ваги виховної функції сім'ї та підняття її авторитету, підготовка підростаючого покоління до дорослого, сімейного життя.

Головним у діяльностікласнихкерівниківєпревентивневиховання, яке спрямоване на реалізацію Концепції превентивного виховання дітей і молоді. Особливої уваги потребують питання, якіпередбачаютьвпровадженнясистемипідготовчих та профілактичних дій педагога, спрямованих на запобігання формуванню в учнів негативних звичок, рис характеру, проявів асоціальної поведінки.

Актуальнимзалишаєтьсяпитаннящодозбереження та зміцнення здоров’я дітей і молоді. Здоров’я збереження як вектор інноваційноїстратегіївихованняобумовлюєтьсятим, що сучасна система освіти стає пріоритетним напрямом реалізації державної політики по зміцненню і збереженню здоров’я підростаючого покоління, створенню здоров’язбережувального середовища. Цілеспрямований, системний, комплексний, діяльнісний, синергетичний підходи до вирішення проблем здоров’я підростаючого покоління, превентивного виховання, розбудови здоров’язбережувального середовища сприятимуть створенню необхідних умов для всебічного й гармонійного розвитку особистості, для життя в нових економічних умовах.

Педагогічними працівниками школи планується забезпечити неухильне виконання спільного наказу Державного комітету України у справах сім’ї та молоді, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України та Міністерства охорони здоров’я України від 16.01.2004 № 5/34/24/11 "Про затвердження Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення".

Велику увагу необхідно приділяти учням, які виховуються у сім’ях, що опинились у складних життєвих обставинах, з метою попередження безпритульності й бездоглядності, насильства над неповнолітніми, підліткової злочинності та правопорушень, запобігання торгівлі дітьми.

Витяг з нормативно-правових актів України щодо відповідальності батьків за невиконання обов’язків по вихованню дитини

 

Закон України «Про охорону дитинства»

Стаття 12. Права, обов’язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини

Виховання в сім’ї є першоосновоюрозвиткуособистостідитини.

На кожного з батьківпокладаєтьсяоднаковавідповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків щодо виховання дітей, захищає права сім’ї, сприяє розвитку мережі дитячих закладів.

Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов’язку утримувати дітей.

Порядок і розміри відшкодування витрат на перебування дитини в будинку дитини, дитячому будинку, дитячому будинку-інтернаті, школі-інтернаті, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім’ї, іншому закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлюються законодавством України.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров’я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов’язків відповідно до закону.

У разі відмови від надання дитині необхідної медичної допомоги, якщо це загрожує її здоров’ю, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність згідно з законом. Медичні працівники у разі критичного стану здоров’я дитини, який потребує термінового медичного втручання, зобов’язані попередити батьків або осіб, які їх замінюють, про відповідальність за залишення дитини в небезпеці.

 

Цивільний кодекс України

Стаття 1178. Відшкодування шкоди, завданої малолітньою особою.

1.Шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

Стаття 1178. Відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою.

1.Неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану шкоду самостійно на загальних підставах.

2. У разі відсутності у малолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої неї шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальниками, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини …

 

Кодекс України про адміністративні правопорушення

Стаття 184. Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей

Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей — тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України (2001-05, 2002-05), якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 

Кримінальний кодекс України

Стаття 166. Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування

Злісне невиконання батьками, опікунамичипіклувальникамивстановлених законом обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодоякоївстановленаопікачипіклування, що спричинило тяжкі наслідки, - карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

 

Сімейний кодекс України

Стаття 164. Підстави позбавлення батьківських прав

1. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

2. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття.

3. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

4. Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки злочину, він порушує кримінальну справу.

5. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

 

Закон України «Про освіту»

Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини

1. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.

2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані:

  • постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;
  • поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім’ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;
  • виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни;
  • сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;
  • виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

4. Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків, захищає права сім’ї.

 

Закон України «Про загальну середню освіту»

Стаття 47. Відповідальність за порушення законодавства про загальну середню освіту

1. Посадові особи і громадяни, винні у порушенні законодавства про загальну середню освіту, несуть відповідальність у порядку, встановленому законами України.

2. Шкода, заподіяна учнями (вихованцями) загальноосвітньому навчальному закладу, відшкодовується відповідно до законодавства України.

3. Злісне ухилення батьків від виконання обов’язків щодо здобуття їх неповнолітніми дітьми повної загальної середньої освіти може бути підставою для позбавлення їх батьківських прав.

 

ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ БАТЬКАМ:

 

1. На навчайте того, в чому Ви самі не обізнані.

2. Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе. Ваша мета - виростити її для життя серед людей.

3. Довіряйте дитині. Залишайте за нею право на власні помилки, тоді дитина навчиться їх самостійно виправляти.

4. Не ставтеся до дитини зневажливо. Дитина повинна бути впевнена у своїх силах.

5. Будьте терплячими. Ваша нетерплячість - ознака слабкості, показ Вашої невпевненості в собі.

6. Будьте послідовні у своїх вимогах. Пам'ятайте, твердість лінії у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов'язкових для - виконання правил,

спокійним тоном спілкування.

7. Дозволяйте дитині відпочивати від розпоряджень, наказів, зауважень. Нехай вона вчиться розпоряджатися собою.

8. Виключіть із своєї практики вислів: «Роби, якщо я наказав». Поясніть, що це треба зробити тому, що це принесе користь. Дитина має звикнути до того, що діяти треба не за наказом, а тому що це доцільно, потрібно для когось.

9. Не порівнюйте свою дитину з сусідською. Порівнюйте, якою вона була вчора і якою є сьогодні.

10. Ніколи не кажіть, що ніколи виховувати свою дитину, це означає,що Вам ніколи її любити.